На нашу підстанцію за кілька днів прилетіло тридцять чотири дрони. Ми тоді два тижні жили на роботі – не бачили ні дому, ні родин. Працювали під проливними дощами, у холод. А що робити? Треба відновлювати... », – так без зайвих емоцій розповідає про найтяжчі дні своєї роботи пан Олександр, електрослюсар з ремонту устаткування однієї з високовольтних підстанцій НЕК Укренерго.
У компанії наш колега працює вже 16 років. До цього – мав досвід складних ремонтів на АЕС. Близькість до кордону об’єкта, на якому нині працює пан Олександр, далася взнаки з перших годин повномасштабного вторгнення. О п'ятій ранку чоловік прокинувся від вибухів, а над його будинком почали літати ворожі літаки і ракети. Попри це, пан Олександр із колегами вийшов на зміну. І після цього – майже одразу їхня підстанція опинилась в окупації, яка тривала цілий місяць. Персоналу довелося жити прямо на роботі, не маючи змоги дістатись додому. «Їсти було нічого, діставали з колегами якусь картоплю, так і виживали. Але територію підстанції ніхто не залишив», – згадує колега.
Після початку повномасштабної війни обсяг ремонтних робіт зріс у багато разів. Відновлювати розбите обладнання доводиться і в лютий мороз, і в нестерпну спеку. Попри колосальні навантаження та щоденну небезпеку (адже ворожі дрони та ракети регулярно літають над головами), пан Олександр категорично відмовляється називати себе чи своїх колег героями. «Герої – це ті хлопці й дівчата, що зараз на нулі стоять. А ми просто робимо свою роботу. Це наша праця, і ми повинні її виконувати. Ніхто в груди себе не б'є, мовляв – подивіться, які ми молодці! Ми просто беремо і лагодимо», – каже він.
Дякуємо панові Олександру та всім його колегам за відвагу, неймовірну витривалість та щоденну важку працю. Незламність не згасає!
