Енергетика – це наша справжня сімейна справа. Мій батько був енергетиком, дружина віддала роботі на нашій підстанції понад п’ятнадцять років, та й син зараз навчається на профільному факультеті. Про це з гордістю розповідає пан Павло, начальник однієї з високовольтних підстанцій НЕК «Укренерго» у прифронтовому регіоні.
Свій шлях у професії наш колега розпочав ще на початку 90-х. За понад три десятиліття пан Павло пройшов усі щаблі: від електрослюсаря – до керівника об’єкта.
З початком повномасштабного вторгнення життя чоловіка сильно змінилося. Найважче, зізнається колега, було пережити перші «прильоти» ворожих ракет і дронів. І усвідомити, що як раніше – вже не буде.
«Якось під час атаки на нас летіло одразу дев'ять «шахедів». Тоді було пошкоджено основне й резервне обладнання, зокрема – автотрансформатор. Але завдяки раніше збудованому фізичному захисту та системі пожежогасіння, машину вдалося врятувати від повного знищення», – розповідає колега.
Відновлювати розбите ворогом обладнання та заживлювати споживачів енергетикам доводиться і під палючим сонцем, і на пронизливому вітрі. Навіть попри регулярні обстріли – робота ніколи не зупиняється. «Ми не раз працювали як «швидка допомога» – виїжджали на інші розбиті підстанції регіону, щоб допомогти колегам. У нас все вже давно напрацьовано – всі знають, з чого починати і кому доповідати. Просто беремо й виконуєм свою роботу, незважаючи на втому чи будь-які перешкоди», – каже керівник підстанції.
Цьогоріч за сумлінну й героїчну працю під постійною загрозою російських ударів – пан Павло отримав Подяку Міністерства енергетики України. Вітаємо колегу з цією заслуженою нагородою. І дякуємо всьому колективу його підстанції за витримку та відповідальність у роботі. Незламність не згасає!
