«Вікна та панелі – вибиті, плити – покручені, більшість кабелів – перебиті, трансформатори продовжують тліти. Все зруйноване та згоріле. Навколо – суцільна руїна...». Так про наслідки першого ракетного обстрілу своєї підстанції згадує провідний інженер з релейного захисту та електроавтоматики НЕК «Укренерго» пан Володимир.
В енергетику наш колега прийшов стопами свого батька. Уже 18 років пан Володимир працює релейником на одній із високовольтних підстанцій. Таких фахівців на об’єкті лише двоє, тому на роботу, залежно від обставин, можуть викликати будь-якої миті – навіть із відпустки. Адже коли стається аварія – часу гаяти не можна. Праця складна, але дуже цікава, – зізнається пан Володимир. Каже, саме за необхідність швидко вирішувати складні завдання – найбільше і любить свою роботу.
«Перший масований ракетний обстріл, звісно, шокував. Втім, поступово, крок за кроком, ми усе відновили. Навіть більше – напругу змогли прийняти вже увечері, а живлення власних потреб підключили наступного дня. Коли замиготіла лампочка, стало зрозуміло – надія є. Пам’ятаю, як ми усім колективом раділи, що з’явилось світло, що підстанція ожила. Після всього пережитого – це було особливе відчуття», – згадує події осені 2022-го пан Володимир.
Попри постійну зайнятість і високу небезпеку через роботу на підстанції – родина нашого колеги завжди його підтримує. Рідні розуміють цінність цієї праці. Хоч батько пана Володимира вже давно на пенсії – він і досі постійно цікавиться справами сина. А незабаром у їхній родині стане ще на одного енергетика більше: син нашого колеги теж здобуває відповідний фах. Саме так і народжуються справжні «енергетичні династії», у яких працелюбність і досвід передаються із покоління в покоління.
Дякуємо панові Володимиру та всім його колегам за нелегку, але важливу працю. Ви бережете світло від тих, хто несе на нашу землю руйнування і пітьму. За роки війни ми вже переконались, що запорукою міцності енергосистеми є не запаси обладнання – а люди, здатні на щоденний подвиг. Незламність не згасає!
