Подяка ремонтному персоналу
«Ще ніколи в історії так багато людей не завдячували настільки небагатьом». Цю знамениту фразу Вінстона Черчилля - цілком можна адресувати ремонтному персоналу, який упродовж тривалого часу не дозволяв ворогу занурити країну в пітьму та холод.
Начальник дільниці з ремонту повітряних ліній, пан Вячеслав, працює у компанії з 2011 року. Перші залпи війни наш колега почув у себе вдома - у Бучі. Швидко зібрав і відправив у безпечне місце сім’ю. А вже за кілька годин - виїхав на ремонт пошкодженої лінії біля Василькова.
Як зізнається сам, за роки війни у своєму робочому кабінеті був не більше десяти разів. Натомість - майже весь час проводить на виїздах, відновлюючи пошкоджені високовольтні мережі. Найдовша зміна без повернення додому тривала 45 днів.
Виклики під час ремонту
Для виконання робіт потрібно було перетнути лінію фронту. «Їхати зголосились добровольці. За домовленістю з окупантами, ми йшли із білим прапором. А коли наблизились до ворога майже впритул - неподалік пролунав вибух. Окупанти почали хаотичну стрілянину, а ми всі попадали на землю, не розуміючи, що відбувається. Потім з’ясувалась, що бродячий пес зачепив одну з розтяжок, яких окупанти наставили довкола. Працювати довелось під прицілом автоматів. Ночували в машинах на морозі», - розповідає про досвід.
Каже, страшно - безумовно було. Але почуття обов’язку переважило. А далі - були тисячі кілометрів відновлених ліній. Робота у прифронтових районах, радість від світла в оселях після успішних ремонтів і біль від втрати колег.
Підхід до роботи
За сумлінну працю пан Вячеслав отримав Почесну грамоту Верховної Ради. Також він має нагороди від Уряду. Втім, каже, в роботі керується не прагненням визнання: «Наша мотивація у тому, що хлопцям в окопах зараз точно не легше. Людям потрібна наша робота, а краще за нас - її ніхто не зробить».
Дякуємо панові Вячеславу та його підлеглим. Завдяки вам - незламність не згасає!