Ментальна підтримка дітей під час вибухів і знеструмлень

Діти ще не мають достатнього життєвого досвіду, щоб самостійно пояснити собі небезпечні події, такі як вибухи, звуки ракет і дронів чи раптові знеструмлення. Вони часто сприймають їх як безпосередню загрозу для себе та близьких, не розуміючи контексту й механізмів захисту. Тому у дітей частіше виникають страхи, тривожність, порушення сну або поведінки. На відміну від дорослих, вони не завжди можуть висловити словами, що саме їх лякає, і потребують допомоги дорослих та фахівців, щоб опрацювати свої емоції та знову відчути відносну безпеку вдома.

Під час тривог і знеструмлень дорослим важливо залишатися максимально спокійними й передбачуваними, оскільки діти дуже чутливо реагують на їхню поведінку. Варто пояснювати простими словами, що відбувається, не залякуючи, але й не применшуючи ситуацію. Корисно заздалегідь продумати спільні заняття: ігри, читання, малювання, створення історій чи ритуалів, які повторюються щоразу під час небезпеки. Це допомагає дитині відчути, що є зрозумілий порядок дій і поруч є дорослий, який знає, що робити. Також важливо уважно слухати дитину, давати їй можливість висловлювати страхи та емоції, не соромити за сльози чи переляк.

Тристоронній формат дозволяє одночасно підтримати і дитину, і дорослого, який за неї відповідає. Психолог може спостерігати, як вони взаємодіють, і в реальному часі підказувати, як краще говорити про складні теми, реагувати на страх чи сльози. Дитина отримує безпечний простір для вираження емоцій, а дорослий навчається інструментів підтримки, які зможе застосовувати й надалі. Онлайн-формат робить таку допомогу доступною навіть у ситуаціях, коли фізично відвідати фахівця важко або небезпечно, а участь дорослого гарантує, що поради психолога будуть закріплені в повсякденному житті.

Анімований персонаж з продуманою історією створює для дитини місток між «страшним» реальним світом і безпечним ігровим простором. Якщо герой теж переживав труднощі, поранення чи втрати, але зміг їх подолати, дитина легше ототожнює себе з ним і приймає його поради. Через гру, жарти, казкові сюжети та спільні завдання психолог може донести важливі ідеї про подолання страху, розвиток стійкості та надії. Персонаж стає для дитини уявним другом, з яким легше говорити про те, що її непокоїть, а це знижує рівень тривоги й допомагає поступово обробити травматичний досвід.

У стресових ситуаціях дорослим важливо пам’ятати, що діти зчитують не лише слова, а й тон, жести, міміку, навіть мовчання. Тому варто уникати криків, звинувачень і панічних висловлювань, особливо при дитині. Краще коротко, спокійно й чітко пояснити, що ви робите та чому, показати послідовність дій: наприклад, куди йти, як сховатися, як поводитися під час знеструмлення. Після гострої фази стресу слід повернутися до розмови з дитиною, дати їй можливість ставити запитання й ділитися переживаннями. Корисно мати прості пам’ятки чи поради, які нагадують дорослим, як говорити з дітьми в такі моменти, щоб не посилювати страх, а, навпаки, допомагати його долати.